Любительское рыболовство

Органи відчуття риби

Органи почуттів у риб майже ті ж, що й в інших хребетних тварин, але в їхній будові є істотні відмінності, викликані пристосуванням до життя у воді. Це органи смаку й нюху, що сприймають хімічні подразнення (вплив хімічних факторів), органи зору, слуху, дотику, що вловлюють фізичні впливи (світло, звук, рух води й т.д.), це температурне почуття. До того ж, у риб є ще «шосте почуття», втрачене наземними тваринами. Це - орган бічної лінії.

Органи нюху розташовані в ніздрях, які в риб не наскрізні, а схожі на малюсінькі двугорлые колбочки, що перебувають зверху по обидва боки рила. На дні їх лежать складки нюхового епітелію, клітини якого сприймають хімічні речовини, розчинені у воді. Гострота нюху в риб надзвичайно велика. Особливо тонко розвинено воно в нічних і хижих риб (сом, минь). На цей орган почуття розраховане застосування при лові принад, що пахнуть.

Органи смаку являють собою скупчення клітин, що почувають, так звані смакові бруньки. Вони численні в ротовій порожнині, ковтку, на вусиках, підборідді, зябрових дугах, на голих ділянках голови й навіть у шкірі тіла, особливо в місцях, позбавлених луски. Гольян, наприклад, здатний уловити смак крихти, що впала йому в акваріумі на хвіст.

За допомогою органів нюху й смаку риби відчувають навіть незначні зміни в реакції середовища, концентрації вуглекислого газу, сірководню й т.п.

Риба здатна відчувати дотик, розрізняти характер ґрунту, а також почувати біль. Всі ці впливи сприймають клітини, що почувають, розташовані як у покривах, так і у внутрішніх органах. Варто тільки сказати, що почуття болю в риб розвинено слабкіше, ніж у теплокровних тварин. Рибалкам відомо, що окунь, знятий з гачка й випущений у воду, може клюнути на власне око.

Дуже тонко розвинено в риб температурне почуття. Експериментально встановлено, що вони можуть розрізняти коливання в кількості тепла, рівні сотим часткам градуса. Така гостра чутливість не властива наземною твариною. Зміни температури сприймаються спеціальними нервовими клітинами, розташованими в шкірі в крапках тепла й холоду.

Унікальні апарати - це органи бічної лінії. Вони є тільки в риб, деяких земноводних і їхніх личинок.

З боків тіла в більшості риб (виключення становлять далеко не всі, наприклад оселедця) від голови до хвоста, іноді злегка изгибаясь, тягнуться пунктирні лінії, що представляють собою ряд отворів, що ведуть у наповнений слизом канал, що перебуває під шкірою. Це і є бічна лінія. У слизевом каналі містяться групи клітин, що почувають, сприймаючі низькочастотні (дозвуковые), головним чином негармонійні, коливання середовища: рух струменів води, вітрове хвилювання, коливання, породжені упалої у воду або предметом, що рухається в ній.

Органи бічної лінії відіграють величезну роль у житті риб: допомагають їм орієнтуватися, витримувати певна відстань друг від друга в зграї, почувати наближення ворога або кормових організмів і т.д. Навіть осліпла риба, що має ці органи, ніколи не наткнеться ні на берег, ні на інший предмет, що перебуває під водою. Від риби при русі розходяться в усі сторони коливання (хвилі), які відбиваються від зустрінутих на шляху предметів, вертаються назад і сприймаються рецепторними клітинами бічної лінії, сигналізуючи в такий спосіб про перешкоду.

блешня, Що Рухається у воді, або блешня теж відчувається рибою й те викликає хватальний ре флекс, те змушує її миттєво ховатися. Чим краще імітує блешня рух водних організмів, тим більше шансів на те, що вона буде схоплена.

Органи слуху риб теж сприймають коливання водного середовища, але тільки більше високочастотні, гармонійні або звукові. Улаштовано вони в них більш просто, ніж в інших тварин. Немає в риб ні зовнішнього, ні середнього вуха: вони обходяться без них у силу більше високої проникності води для звуку. Є лише перетинчастий лабіринт, або внутрішнє вухо, укладене в кістковій стінці черепа.

Риби чують і притім відмінно, так що рибалці під час ужения треба дотримуватися повної тиші. Між іншим, про це стало відомо зовсім недавно. Яких-небудь 35-40 років тому думали, що риби глухі.

Ока в риб улаштовані в загальному так само, як і в інших тварин, але є й істотні відмінності, викликані особливістю бачення у воді. Як відомо, світло у воді поширюється погано. Найбільша відстань, на якому риби можуть бачити в прозорій воді, - 10-12 м. Нормально ж око встановлене на огляд у межах 1-2 м. Риби короткозорі по природі.

Ока в них вічно відкриті, тому що століття немає. Кришталик кулястий. Це дозволяє вловлювати найбільшу кількість світлових променів. Внаслідок того що очей опуклий і піднімається над поверхнею голови, у нього попадають не тільки прямі, але й косі промені (попереду, зверху, знизу й з боків).

Поле зору в риб велико: по горизонталі очей охоплює кут в 160—170°, по вертикалі — близько 150°. Але кожне око при цьому дає власне зображення, тобто зір монокулярне. З-під води риба може бачити тільки ті предмети, від яких промені падають у її око під кутом не менш 48,8° до вертикалі. При цьому вони здаються їй як би висячими в повітрі, оскільки все, що перебуває під більшим кутом, приховано від її. Людина, що сидить на низькому березі або в човні, повинен бути невидимим для риби.

Вона може виявити його присутність лише по коливанню води або виробленому їм шуму. Рух людини по березі вона найчастіше не стільки бачить, скільки чує.
Властиво рибі розрізняти й цвіту. Особливо добре розпізнають фарбування предметів риби, що ведуть денний спосіб життя.